Реліктовий вид на східній межі ареалу. Вічнозелений низькорослий сланкий кущик 10-30 см заввишки. Назва пов’язана з великою отруйністю всіх частин, а особливо плодів та кори. Однак у народній медицині у невеликих дозах використовують як цілющі ліки, зокрема, кору з лубом з успіхом застосовують як зовнішній засіб для лікування ревматизму. У народі вовчі ягоди називають боровим богуном, дібровкою, дубочком тощо. Цвіте у травні-червні. Цікаво, що подекуди вовчі ягоди пахучі квітують удруге восени. Завдяки великій кількості суцвіть кущики мають дуже гарний вигляд. Тому не дивно, що в Європі їх ще образно називають “альпійським бузком”. У нас рослини цього виду ростуть зрідка у розріджених соснових лісах Малого Полісся на піщаних кучугурах. Розмножуєт ... Читать дальше »

Реліктовий (третинний) вид. Один з найрідкісиіших видів флори України. Це – низенький (0,3-їм) вічнозелений сланкий чагарничок. В дольодниковий період бруслина карликова була досить поширена у всій Євразії. Однак, після відступу льодовика бруслина карликова не могла відновити колиціній ареал через сильну конкуренцію більш пристосованих і прогресуючих видів. Зустрічається дуже рідко в грабово-дубових і грабових лісах Придністров’я.Цвіте у липні,проте плодоносить рідко у серпні. Розмножується переважно вегетативно.Охороняється у заказниках: Циківський, Совий Яр, Іванковецький, Кармалюкова Гора.

Палеарктичний лісовий вид. Видову назву рослина одержала тому, що має лише два нижні еліптичні листки. В народі любку ще називають “нічною фіалкою”, бо ЇЇ білі китиці виділяють у вечірню прохолоду сильний аромат, який приваблює нічних метеликів – запилювачів цієї орхідеї. Ця декоративна і лікарська рослина росте в світлих лісах, на галявинах, серед чагарників. Ареал виду постійно скорочується. Цвіте у червні-липні. Розмножується переважно насінням, проросток розвивається під землею протягом 2-4 років, зацвітає на 11-му році. Тривалість життя – до 27 років. В бульбах міститься велика кількість різноманітних поживних речовин, тому багато знищується бульб як лікарська сировина (салеп). Запорізькі козаки перед походом постачали себе своєрідними ... Читать дальше »

Ендемічний рівнинний вид,який відокремився від високогірної анемони нарцисоцвітої. Латинська назва “анемос” походить від грецького слова “вітер”. Рослина дуже декоративна завдяки великим білим або рожевим квітам та м’якому шовковистому опушенню. Цвіте у травні-червні. Росте зрідка на лісових галявинах, трав’янистих схилах, серед розріджених чагарників, переважно на грунтах, багатих карбонатами кальцію.Причини зміни чисельності – випасання худоби, викошування травостою, збирання квітів на букети.

Реліктовий вид. Багаторічна трав’яниста, короткоопушена рослина до 50 см заввишки. Цвіте у липні. Розмножується насінням, але насіннєве відновлення рослин пригнічене, тому популяції нечисельні. Росте па степових схилах, вапнякових та гранітних відслоненнях. Причини зміни чисельності – розробка вапняків, терасування схилів, протиерозійні насадження, випасання худоби.

Центральноєвропейський вид на східній межі ареалу. Ще можливі нічні заморозки, але квітку сон-трави це не лякає, вона зазделегідь “утеплилася” щільним шаром м’яких сріблястих волосків. Назву “сон” рослина отримала через те, що квіти в похмуру погоду закриті, ніби сплять, та й в народній медицині використовували цю рослину як снотворний засіб. Ця багаторічна рослина росте на світлих сухих відкритих ділянках, в основному, на узліссі, на сонячних схилах Товтр. Поява перших квітів еону співпадає з початком руху соку у берези – якраз на початку весни. Листки з’являються після цвітіння. Живе рослина до глибокої осені, запасаючи поживні речовини в кореневищі. Сон великий дуже декоративна рослина і шкода, що він знищується оберемками ... Читать дальше »

Центральноєвропейський гірський вид на східній межі ареалу. Багаторічна вічнозелена рослина до 25 см заввишки. Цвіте у березні – квітні. Росте поодиноко у вологих лісах Придністров’я. Розмножується насінням і вегетативно. Отруйна рослина. Проте кореневище використовується як лікарська сировина, а квіти зриваються на букети. Необхідний контроль за станом популяцій.

Невеличка багаторічна літньозелена папороть до 25 см заввишки. Має лише один трохи м’ясистий листок надзвичайно своєрідної форми. Листок вилчасто розділений на дві частини. Вегетативна або стерильна частина листка виконує функцію фотосинтезу, в обрисі видовжено-овальна, перисто розчленована і складається із півмісяцевих сегментів, що частково налягають один на одного. Від цього і назва видова “півмісяцева”. Спороносна частина листка має вигляд двічі перистої гілки з густо розташованими сорусами,де дозрівають спори.Ця частина листка нагадує мініатюрне виноградне гроно, від цього і пішла назва “гронянка”. Місце зростання – світлі ліси, чагарники, скелі, сухі луки. ... Читать дальше »

Вважають, що підсніжники – “квіти надії” -першими з’являються з-під снігу, засвідчують прихід весни. На Україні росте 3 вида підсніжника. У нас, на Хмельниччині, широко росповсюджений в дубово-грабових лісах підсніжник звичайний. Коротке життя підсніжників і дуже легко воно може обірватися. Вони вже зникли з околиць Києва і все рідше зустрічаються навколо інших великих міст, тому що підлягають масовому збору для букетів. Цибулини по-хижацьки викопуються любителями. Давно пора розводити підсніжники на спеціальних плантаціях. Економічно це оправдано, якщо врахувати ще й те, що це дуже цінна лікарська сировина. Препарати, виготовлені із цибулини підсніжника, використовуються при лікуванні невритів, радикулітів та ін. хвороб.